Персональний сайт вчителя Дармохвал Ольги Володимирівни

Час тече повільно, ллється, як вода,

Вже його не спиниш на путі.

Хоч років минулих трохи нам шкода,

Та найкраще жде нас в майбутті.

Стрічкою наша путь

Стелиться, стелиться,

І в далину біжить,

В небесний кордон.

Кожному в доленьку

Кращую віриться.

Котиться, котиться

Веселий вагон.